Афоризмы на тему: нет темы

Немає в цьому світі мов, немає кордонів, немає кольору шкіри, немає ненависті - є людина вихована мовою, кордоном, кольором шкіри і ненавістю. Дитя родиться вільним, коли йому треба щось сказати йому достатньо усміхнутись чи заплакати, коли йому хочеться залізти у воду - воно не думає про заборону, і в дружбі не колір шкіри його приваблює, а усмішка. Все інше виховує в нас страх. Ми дорослішаємо, продовжуємо називати себе вільними, при цьому боїмось зробити свій вибір, боїмось захищати правду, боїмось виглядати глупо, через страх розмінюємо себе на дешеві признання зі сторони. Ми готові стати рабами перед тими, хто нехтує нами, і нехтуємо Тим, Хто при всій Своїй величі дарує нам свободу кожної миті.

Самые достойные слова звучат лишь в тишине.

Тільки наше серце може зробити із чогось земного - вічним.

Ми розчаровуємось рівно на стільки на скільки зачаровуємось. Кожне розчарування це мудрість, кожна мудрість це можливість зачаровуватись тим, в чому ніколи не розчаруєшся.

Що таке життя? Що таке любов? Ми завжди шукаємо на них відповіді. І той, хто став шукати залишився сам далеко від дому, серед безмежної вселенної, в проміжку між часом і невідомістю. Там ти скучаєш за людьми, але вернутись важко, тому що насправді тебе уже немає. Внутрішній світ людини неможливо описати повністю, не можна намалювати, не можна навіть уявити. Це те саме що і вся вселенна, коли ми віддаляємось від Землі, і спостерігаємо як вона зникає ми наче задихаємось, осягаючи відстань, коли вона зникає, ми втрачаємо уявлення про цю відстань, про положення, про масштаб того що нас охоплює, тому що ми відбивались лиш від того, що встигли пізнати. Коли ми залишаємось наодинці у далекій вселенній, всі порівняння можуть бути лише з самим собою, або ж спробувати вдихнути її могутність злившись з нею. Якому світу віддаємось той і пізнаємо: маленькій планеті, галактиці чи все таки всій загадковій вселенній. Представивши тільки це, можна зрозуміти ким ми являємся віддаючись примітивній суєті, сварці, капризам, скованості, лицемірству, егоїзму маленької планети. Все це лише реакція нашої природи на середовища в якому зростаємо. Ми в ньому народжуємось, але нам вправі вибирати віру, мрію, захоплення, напрям. І тільки втративши все – ми отримуємо необхідне.

Не створюйте стереотипів, не створюйте звичок, не створюйте почуття власності і ви станете непереможними.

В кінцевому результаті істинна любов не наповненна ні страстю ні бажанням, істинна любов - це вершина, яку обдувають вітри, зігріває сонце, це місце з якого відриваються уже знайомі краєвиди і вони ніколи не набридають. В істинній любові не буває самотності, в ній немає кайданів, - це повна свобода і повнота нашої сили. Свобода не в діях, вона у вихованості наших бажань. Щоб помістити знання вселенної в нас, треба створити місце для неї. Думати не в межах планети, а далеко за її рамками, за рамками галактик, тобі і не замітите як безмежність заповнить Вас. Так виникає свобода, так існує істинна любов. І ти її відчуваєш лиш від одного дотику, як прохолодний вітер в спекотну погоду.

Все найкраще таїться в простоті. Простота - це мистецтво бачити дальше, ніж може людське око. В свою чергу мистецтво - це відчуття великого через просте, доступне кожному, і ніяка соціальна позиція, чи закінчений навчальний заклад цьому не критерій. Справжнє мистецтво робить багатим не людину, а її душу, спавжнє мистецтво збирає не "наївні" погляди, а прості серця.

Если вы ненавидите одиночество-- вы , скорее, бездуховны; если вы его слишком любите, скорее-- нездоровы

Мир блуждает в лабиринте непонимания , находя общий язык лишь с собственной тенью

Отказаться от чужого совета-- гордыня, слепо ему следовать-- глупость

Легкие победы лишают нас самого ценного-- опыта побеждать

Бог нас никогда не покидает, он лишь, иногда, отворачивается от отвращения

Возможно ,вы не за все, чем владеете в жизни, заплатили, но счет всегда может прийти неожиданно

Мы на подобное отвечаем подобным, но мир изменится лишь тогда, когда мы перестанем обезьянничать в ответ

Есть люди , представляющие себя --как нечто, а присмотришься внимательней-- ничто...

Люди, которые должны служить богу и люди, которые должны служить дьяволу -- разобраны по разные стороны еще до их рождения

Любя -- можно многое понять, любя -- можно многое простить, но нельзя вернуть треснувшему колоколу прежнее чистое звучание

У слабого человека ,иногда , так тонка грань между дружбой и ненавистью, что он и сам не может определиться в отношении к человеку

В наших отношениях к другим иногда есть черта, за которой преклонение превращается в унижение, а любовь --в уничтожение самого себя