В школе надо учиться, а в институт - ходить.
Андрей СоколовСкоро в школах ученики будут говорить: - Мне незачем учиться дальше, я уже и так ничего не знаю.
Виталий ВласенкоЖизнь похожа на урок,поскорее бы звонок!
Сергей ФединЗакончив школу, балбес становится законченным балбесом.
Сергей ФединУ нас такие детушки, что школа должна иметь запасы... валидола.
Валерий КазанжанцРоссия - страна невыученных уроков Истории.
Сергей ФединЗдания тюрьмы и школы всегда узнаваемы.
Сергей ФединДобив полпачки, если бы жвачки, решает школа разные задачки.
Валерий КазанжанцРазыскивается лесная школа, в которой нет, нет, вообще нет никаких компьютеров. И никакой предатель родины не смеет вспоминать о них.
Елена ЕрмоловаШкола — не прихожая реальной жизни, она и есть реальная жизнь.
Стивен ФрайШкола жизни - это высшая степень образования.
Гарри СимановичВ школе жизни основной предмет - химия.
Александр ГрачевПолагать, что, окончив школу, больше никогда ничему не надо учиться, – ошибка.
Софи ЛоренНашим двоечникам хоть кол на голове теши!
Сергей ФединПо школьным коридорам убегает самое счастливое время...
Тагуи СемирджянЯ считаю большой ошибкой школы стремление обучать детей всему подряд и использование страха в качестве базовой мотивации. Страха получить низкие оценки, страха остаться на второй год и т. п. В вопросах образования заинтересованность по сравнению со страхом – то же самое, что ядерный взрыв по сравнению с елочной хлопушкой.
Стэнли КубрикШкола - кладбище вундеркиндов.
Сергей ФединСКАЗКА(из учебника для 8-го класса «Ридна мова»)В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ладна. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою. Одного разу мама каже Червоній Шапочці:- Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона стала. Нездужає.Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.- Тільки спіши, - каже мати, - поки сонечко високо.Червона Шапочка пішла.Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ.Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:"Ах, эта красная рябинаЯ на тебя смотрю, любимый,Среди осенней желтизны.Теперь уже со стороны..."Як тут з кущів виходить Вовк! Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.- А-а-а! — гаркнув. — Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з'їм!Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула через густо напомаджену губу.- Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів.Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:- Поїхали!-Куди? - перелякався Вовк.- Куди-небудь! - пришпорила боки Вовка дерев'яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під'їхала до бабусиної хати. Зайшла у світлицю:- Чао предкам!- Дитино рідна! - сплеснула в долоні бабуся. - А ти де в таку рань тут узялася?- Ша! - приклала пальця до вуст Червона Шапочка. - Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.- Господь з тобою, дитино! А ти хіба не з дому?..- Дай щось пошамати! - сказала Червона Шапочка, викаблучуючись перед дзеркалом.- Нема, дитино, - каже бабуся. - Бо я хворіла.- Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз.Бабуся витріщилася на внучку.- Гроші давай! - хрипко пояснила Червона Шапочка.Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв'язала.Подала Червоній Шапочці свою пенсію.- На. Нема більше.- Тоді я тебе з'їм! - налякала Червона Шапочка.Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі:- Не маю, внученько! їй-Богу, більше не маю!..Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає.- Хто тут бабусю ображає?Червона Шапочка криво осміхнулася:- А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний! Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білозубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка. З набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.Де вона блукає, досі ніхто не знає.Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає...
Йозеф ШвейкЗа годы учебы ученик исписывает не одну тетрадь в клеточку и в горошек.
Елена ЕрмоловаОценка,изящненькая красноморденькая,унижает, отравляет, отупляет.Тупой покорен внешней дисциплине.Необходима.
Елена Ермолова